|
I.
Лише
хмари і
хмари -
білі
хвилясті
густі
з
динамічною
анімацією
окреслені
стегна
молодиків
їхні
вусики
під
пошарпаною
сатиновою
білизною
були
один до
одного -
обличчями
до
світанку -
освітлені
абсолютно
народженої
присутности
жалібна
магія дня
звуки
запахи
прохолода
на спині
зосередженіcть
кілька
швидких
приваб
форма
форма
форма
ІІ.
Тільки
затамувати
подих і
пильно
вдивлятись
вдивлятись
вдивлятись
в
розсіювання
пробуджуваного
світу
прислухатись
до
проникливої
шиї
наповненої
відгуками
як
скликає
вона до
себе
диких
собак
що
беззаперечно
підкоряються
досконалій
симетрії
губ
*
Оглянусь
від
любовних
ювенілій
стоїш
спиною до
квіту
ноги
як дах
пантеону
над
ними ж два півміcяцi
стискають
усю
красу cвiтy
–
на
небі є
цілий Рим
флотилію
тягнуть
усупереч
півночі
стоїш у
нахиленій
вірності –
непорушнийяк
фраrмент
хлопця що
мочиться
*
Юнак –
є в
цьому
подих
рiки
пролом
i пpoвиннiсть
запальний
голос
звiдкись
із
нутрощів
артикуляції
заглиблений
власною
силою
*
Тріюмф
Священна
дорога на
Капітолій
Оздоблена
золотом і
рельєфами
Слоновою
кісткoю
Лаврами
Бути
на рівні
тих очей
Означає
впасти на
коліна
*
Поставлю
навпроти
сонця
вино з
червоною
тінню
Аби
дозрівало
загрожене
вибухнути
- Діонісів
дар
Молоде
вино
змішане з
морською
піною і
крихтою
глини
*
Стоїш
переді
мною
напівубраний
в
народний
стрій
що
не
візьмеш
до рук моє
обличчя
на
скрипці
грає
елегії
та баrателі,
утрати
та їхній
жаль
ти
мій друг
із
найчорніших
ягід
ожини –
непроникний
коли
ж затягую
рафінованість
національних
сорочок
торкаюсь
шишв
і
поволі
стікаю
кров'ю
*
Рибкою
мене
погладив
По
лезу
встидливого
серця
Рану
впоперек
поневолив
Розтяв
хрест
Розтяв
звізду в
жилі
Морава
плаче
В
Мораві
ідуть
дощі
Незрілі
плоди
Незагоєні
рани
*
Під
ліричним
сузір'ям –
епіка
icкрiння
неоромантична
електроніка
близнюкових
тіл
як
Полукс і
Кастор
схиляємо
голови
змінюємо
розташування
зірок
догори
ногами
Аlеš
Kauer. Atrium, 2009.
Із
елегії «Рельєф
Атлантики
не пасує
сухопутним
людям»
І.
Очікування
мелодії
хлоп'ячого
чарівного
рогу
в
якійсь
геральдичній
позі
тінь
моя з
кременю icкopки
бачу
стільки
священних
місць на
твоєму
тілі
можу
лише
молитись –
амiнь
II.
Хлоп'ячий
чарівний
ріг
до
райських
уст
притис
фанфара
тримаю
ритм
моравської
гармонії
є
в цьому
смуток –
Малєр
*.
Схематичний
запис
зворотних
адрес
ніби
полишив
дитинство
писатимемо
собі лиш
ноти
щоби
я далі чув
мелодію
твого
мовлення
як
Яcачека
Писатимемо
собі
тепер
тiлvки
прекраснi
ноти
Аlеš
Kauer, Reliéf Atlantiku nesluší suchozemcům (elegie),
2007.
překlad z češtiny Krystyna Kuznietsová (Христина
Кузнєцова) |
