120 dnů Sodomy

antologie současné LGBT-literatury, nakladatelství Kritika, Ukrajina

překlad z češtiny Krystyna Kuznietsová (Христина Кузнєцова)
Аlеš Kauer, Atrium, 2009

I.

Лише хмари і хмари - білі хвилясті густі
з динамічною анімацією
окреслені стегна молодиків
їхні вусики під пошарпаною сатиновою білизною
були один до одного - обличчями до світанку - освітлені абсолютно народженої присутности
жалібна магія дня
звуки
запахи
прохолода на спині
зосередженіcть
кілька швидких приваб ­
форма форма форма

ІІ.

Тільки затамувати подих і пильно вдивлятись вдивлятись вдивлятись
в розсіювання пробуджуваного світу
прислухатись до проникливої шиї наповненої відгуками
як скликає вона до себе диких собак
що беззаперечно підкоряються
досконалій симетрії губ

*

Оглянусь
від любовних ювенілій
стоїш спиною до квіту
ноги як дах пантеону
над ними ж два півміcяцi стискають
усю красу cвiтy –
на небі є цілий Рим
флотилію тягнуть усупереч півночі
стоїш у нахиленій вірності – непорушнийяк
фраrмент хлопця що мочиться

*

Юнак –
є в цьому
подих
рiки пролом
i пpoвиннiсть
запальний голос
звiдкись
із нутрощів артикуляції
заглиблений
власною силою

*

Тріюмф
Священна дорога на Капітолій
Оздоблена золотом і рельєфами
Слоновою кісткoю
Лаврами
Бути на рівні тих очей
Означає впасти на коліна

*

Поставлю навпроти сонця вино з червоною тінню
Аби дозрівало загрожене вибухнути - Діонісів дар
Молоде вино змішане з морською піною і крихтою глини

*

Стоїш переді мною напівубраний в народний стрій
що не візьмеш до рук моє обличчя на скрипці грає
елегії та баrателі,
утрати та їхній жаль
ти мій друг із найчорніших ягід ожини –
непроникний
коли ж затягую рафінованість національних сорочок
торкаюсь шишв
і поволі стікаю кров'ю

*

Рибкою мене погладив
По лезу встидливого серця
Рану впоперек поневолив
Розтяв хрест
Розтяв звізду в жилі
Морава плаче
В Мораві ідуть дощі
Незрілі плоди
Незагоєні рани

*

Під ліричним сузір'ям – епіка
icкрiння
неоромантична електроніка
близнюкових тіл
як Полукс і Кастор
схиляємо голови
змінюємо розташування зірок
догори ногами

 

Аlеš Kauer, Reliéf Atlantiku nesluší suchozemcům (elegie), 2007
Із елегії «Рельєф Атлантики не пасує сухопутним людям»

І.

Очікування мелодії
хлоп'ячого чарівного рогу
в якійсь геральдичній позі
тінь моя з кременю icкopки
бачу стільки священних місць на твоєму тілі
можу лише молитись –
амiнь

ІI.

Хлоп'ячий чарівний ріг
до райських уст притис
фанфара
тримаю ритм
моравської гармонії
є в цьому смуток –
Малєр

*

Схематичний запис зворотних адрес
ніби полишив дитинство
писатимемо собі лиш ноти
щоби я далі чув мелодію твого мовлення
як Яcачека

Писатимемо собі тепер
тiлvки прекраснi ноти